Київський професійно-педагогічний фаховий коледж
імені Антона Макаренка

 

КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Електронний навчально-методичний посібник

 

 

Головна

Анотація

Навчальна програма

Критерії оцінювання

Теоретичний матеріал

Практичні роботи

Самостійна робота

Курсова робота

Глосарій

Використані джерела

Укладач

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ОСНОВІ ПРОЕКТНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ

 

Тема 4. Навчальний проект та його  Портфоліо. Вимоги до змісту та організації навчального проекту

План лекції

1. Сутність, види, принципи проектної діяльності. Основні вимоги до її використання

2. Класифікації проектів

3. Портфоліо навчального проекту, його структура 

 

Зміст лекції

1. Сутність, види, принципи проектної діяльності. Основні вимоги до її використання

Метод проектів не є принципово новою технологією. Навчальне проектування було розроблене у 20-ті роки минулого століття у США американським філософом й педагогом Дж. Дьюї та його учнем В. Х. Кілпатриком. Спершу цей метод мав назву „метод проблем” і пов’язувався з ідеями гуманістичного напряму в філософії та освіті. Дж. Дьюї та його послідовники висунули ідею навчання на активній основі. Вони вважали, що дитина буде навчатися з цікавістю, якщо зможе побачити застосування своєї праці, своїх знань у реальному житті. Тому вкрай важливо було показати дитині її особисту зацікавленість у здобутті знань, які потім будуть їй потрібні у реальному житті. Тому проблема повинна бути значуща для дитина і взята з реального життя. Для її вирішення дитина повинна застосувати вже отримані знання або оволодіти новими. Допомагає в цьому вчитель, який підказує нові джерела інформації, нові напрями роботи. Але в результаті учні самостійно розв’язують проблему і отримують помітний результат.

Послідовник Дж. Дьюї – В.Х. Кілпатрик вдосконалив систему роботи над проектами і класифікував її, пропонуючи професійну розробку технології, яка у світі отримала назву „метод проектів”.

Проблемою навчального проектування майже паралельно з американськими вченими опікувалися і російські педагоги. У 1905 році на чолі з російським педагогом С.Т. Шацьким було створено групу працівників, яка займалася активним впровадженням проектних методів у практику викладання.

За часів радянської влади прихильники методу проектів (В.Н. Шульгін, М.В.Крупеніна, Б.В. Ігнатьєв) намагалися перетворити школу навчання у школу життя, де набуття знань здійснювалося на основі праці, а зміст навчальних програм базувався на громадсько корисних справах. На основі проектної методики було створено комплексну систему навчання, за якою навчальні предмети замінювалися виконанням практичних проектів. Абсолютизація методу спричинила різке зниження загальноосвітньої підготовки, через що постановою ЦК ВКП(б) 1931 року метод проектів було засуджено і заборонено.

В основі навчального проекту лежить набуття особистісного та професійного досвіду навчання нестандартними засобами; розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів; набуття учнями прагнення й вміння самостійно здобувати, використовувати нові знання; розвиток критичного мислення.

Основний тезис сучасного розуміння методу проектів такий: „Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно і де і як я можу застосувати ці знання”.

Суть методу проектів – його спрямування на кінцевий результат, який можна побачити, усвідомити, застосувати у реальній практичній діяльності. Як зазначає Є.С. Полат, „щоб досягнути такого результату, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і розв’язувати проблеми, застосовуючи для цієї мети знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати й можливі наслідки різних варіантів розв’язання, вміння установлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Метод проектів завжди орієнтується на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного часу. Цей метод органічно поєднується з груповим (cooperative learning) підходом до навчання. Метод проектів завжди має за мету розв’язання деякої проблеми. А розв’язання проблеми передбачає, з одного боку, використання сукупності різних методів і засобів навчання, а з іншого – необхідність інтегрування знань та вмінь з різних сфер науки, техніки, технології, творчих галузей”.

Для правильної та раціональної організації проектної діяльності потрібно чітко уявляти структуру проекту: суб’єкт, об’єкт, результат проектування.

Суб’єктом проекту може бути учень або група учнів.

Об’єктом – навчальна проблема. Можливі різні підстави для вибору тематики проекту. Її можуть сформулювати фахівці, викладач (з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмету, інтересів і здібностей учнів). Тематику проекту можуть запропонувати і самі учні.

Тематика проектів може бути пов’язана з будь-яким аспектом життя здобувачів освіти у закладі освіти та за його межами:

⮚ організація будь-яких заходів;

⮚ дослідницька, виробнича, навчальна діяльність;

⮚ організація зв’язків з іншими П(ПО)ЗО, ЗЗСО, ЗВО, з виробництвом;

⮚ оформлення, обладнання кабінетів, коридорів, спортзалів тощо;

⮚ розв’язування проблем працевлаштування тощо.

На нашу думку, при виборі теми проектування необхідно врахувати такі чинники:

⮚ індивідуальні особливості учнів, їх розумові та психологічні можливості;

⮚ навчально-матеріальну та виробничу базу П(ПО)ЗО, ЗЗСО, ЗВО;

⮚ міжпредметні та міжциклові зв’язки, залучення знань з різних галузей;

⮚ громадсько корисну або особисту значущість проекту;

⮚ дотримання техніки безпеки;

⮚ професійну значущість проекту;

⮚ інтереси і можливості учнів і викладача тощо.

Результати проектування, як зазначалося вище, повинні бути матеріальними, представленими у вигляді посібника, доповіді, альбому, макету, таблиці, відеофільму, комп’ютерної газети тощо.

 

2. Класифікації проектів

Враховуючи різні підходи до класифікації проектів у педагогічній літературі, пропонуємо розрізняти їх за цілим рядом параметрів:

1)    Метою та характером домінуючої у проекті діяльності:

⮚ інформаційно-ознайомлювальні;

⮚ дослідницькі;

⮚ творчі;

⮚ ігрові, рольові;

⮚ прикладні (практико-орієнтовані) тощо.

2)    Мірою реалізації міжпредметних зв’язків:

⮚ монопредметні (в рамках однієї галузі знань);

⮚ міжпредметні (стосуються декількох предметів);

⮚ позапредметні (надпредметні).

3)    Характером координації проекту:

⮚ безпосередній (жорсткий або гнучкий);

⮚ прихований (координатор виступає як повноправний учасник проекту).

4)    Характером партнерських взаємодій між учасниками проектної діяльності:

⮚ колективні;

⮚ змагальні;

⮚ конкурсні.

5)    Тривалістю:

⮚ короткодіючі (кілька уроків з програми одного предмету);

⮚ середньої тривалості (від тижня до місяця);

⮚ довготривалі (кілька місяців).

6)    Кількістю учасників:

⮚ особистісні (між двома партнерами);

⮚ парні (між парами учасників);

⮚ групові (між групами учасників).

7)    Характером контактів:

⮚ внутрішні або регіональні;

⮚ міжнародні тощо.

Незважаючи на численність типів проектної діяльності, будь-який проект реалізується за певною схемою, послідовністю:

Підготовчий етап (передпроектна діяльність).

Методологічна та методична підготовка учнів. Викладач інформує учнів: що таке проект, проектування, проблема, гіпотеза, суб’єкт, об’єкт проектної діяльності. Також обговорюються особливості й можливі  труднощі діяльності. На цьому етапі розглядається зміст, етапи роботи учнів, форми контролю, оцінки результатів.

На цьому етапі викладачу необхідно:

⮚ звернути увагу на загальну тему й підтеми проекту;

⮚ надати інформацію щодо ходу, термінів й етапів роботи над проектом;

⮚ створити ситуацію, яка б стимулювала учнів до самостійного проектування.

І етап. Планування.

Здійснюється колективне обговорення проекту, обмін думками. Визначаються мета, завдання, структура й форми індивідуальних і групових проектів, складається план проекту.

Мета первинного обміну думками:

1)     Стимулювання обміну думками.

Для цього можна застосувати метод „мозкового штурму”, „круглий стіл” тощо. Викладач повинен утримуватися від коментарів, записуючи виникаючі ідеї, пропозиції, зауваження.

2)     Визначення загального напряму діяльності.

Після з’ясування всіх можливих напрямів діяльності, своє відношення висловлює кожен бажаючий.

3)     Вибір кожним учасником проектування підтеми для особистого дослідження та формування груп (якщо проект груповий).

На цьому етапі викладачу необхідно:

⮚ проаналізувати й відкоригувати висунуті ідеї;

⮚ виокремити серед них найбільш вдалі й перспективні;

⮚ визначити час, необхідний для отримання кінцевих результатів;

⮚ допомогти учням скласти план роботи над проектом і сформувати робочі групи (якщо проект груповий).

Важливим моментом на цьому етапі є з’ясування потенційних можливостей кожного учня (комунікативні, організаційні, артистичні, публіцистичні, аналітичні тощо). Завдання викладача побудувати роботу так, щоб кожен учень зміг себе проявити і отримати визнання інших.

ІІ етап. Пошуковий.

Визначаються джерела, засоби збирання інформації (спостереження, анкетування, робота з літературою, робота зі ЗМІ, інтерв’ю, експеримент) й здійснюється збір інформації. Учасники проекту відпрацьовують навички відбору та аналізу інформації.

На цьому етапі викладачу необхідно:

⮚ допомогти учням скласти список можливих джерел інформації;

⮚ спостерігати за перебігом дослідження;

⮚ проводити необхідні консультації стосовно методики відбору й обробки інформації;

⮚ коректувати й непрямо керувати діяльністю учнів;

⮚ здійснити допомогу щодо узагальнення проміжних результатів.

ІІІ етап. Узагальнюючий.

Здійснюється аналіз та обробка отриманої інформації, формулюються висновки.

На цьому етапі викладачу необхідно:

⮚ організувати консультування з питань узагальнення матеріалів;

⮚ надати допомогу учасникам проектування у виявленні проблем й пошуку шляхів їх розв’язання;

⮚ допомогти обрати форму подання, оцінки й презентації результатів роботи.

Саме цей етап, як показує досвід роботи, є найбільш складним для учнів, особливо якщо вони звикли знаходити у книжках готові відповіді на запитання викладача. Для учнів ПТНЗ, які готуються до самостійної професійної праці, навички аналізу інформації і формування висновків є професійно важливими.

IV етап. Етап презентації та захисту проекту.

Учні презентують і захищають свої проекти, демонструють набуті знання та вміння.

Учні презентують не тільки отримані результати та висновки. Вони описують прийоми, за допомогою яких було отримано й проаналізовано інформацію, розповідають про проблеми, що виникали протягом роботи.

Будь-яка форма презентації також, на нашу думку, є навчальним процесом, під час якого учні набувають навичок підведення й презентації підсумків своєї діяльності. На нашу думку, головною вимогою до проведення презентації є відповідність обраної форми меті проекту, віку й рівню аудиторії, для якої вона здійснюється.

На цьому етапі викладачу необхідно:

⮚ визначити час і форму захисту проектів;

⮚ допомогти учням підготувати сценарій захисту проектів;

⮚ надати допомогу учням у підготовці захисту проектів (пояснити основні правила проведення дискусій; навчити їх конструктивно відноситися до критики тощо).

V етап. Аналітичний.

Учні колективно обговорюють та аналізують результати роботи над проектами, визначають зміст й перспективи подальшої роботи.

На цьому етапі викладачу необхідно допомогти учням визначити результати розв’язаної проблеми та перспективи подальших досліджень.

Особливо важливо для викладача, на нашу думку, пам’ятати, що основними критеріями успішності виконаної роботи є радість й почуття задоволення особистими досягненнями й знаннями кожним учасником проектування.

 

3. Портфоліо навчального проекту, його структура

Для кожного проекту складається план і Портфоліо. Портфоліо проекту – комплект інформаційних, дидактичних і методичних матеріалів до навчального проекту. Розроблений з метою його ефективної організації та навчання з теми, яка відповідає навчальній програмі базового курсу даної предметної галузі. Ці матеріали створюються вчителями та учнями з використанням комп. Технологій (засобів створення мультимедійних комп’ютерних презентацій, текстового та графічного редактора, табличного процесора, комп’ютерних програм для створення публікацій і веб-сайтів, здійснення пошуку інформації в Інтернеті, роботи з електронною поштою тощо).

Аналіз прикладів планів навчальних проектів здійснюється з огляду на такі ознаки:

-         розв’язується деяка тема, проблема;

-         результати мають практичну (теоретичну чи пізнавальну) значущість для учнів;

-         здійснювалась самостійна діяльність учнів (індивідуальна, парна, групова);

-         здійснювалась дослідницька діяльність учнів;

-         передбачена необхідність інтегрувати знання і вміння з різних навчальних предметів.

Ми вже ознайомилися з прикладами планів навчальних проектів, з їхніми складовими, з тим, як можуть бути представлені результати роботи кожного учня в проекті, за якими вчителю необхідно створити та підібрати інформаційні, методичні та дидактичні матеріали, сукупність яких називається Портфоліо навчального проекту. Ці матеріали створюються вчителями та учнями з використанням комп’ютерних технологій (засобів створення мультимедійних комп’ютерних презентацій, текстового та графічного редактора, табличного процесора, комп’ютерних програм для створення публікацій і веб-сайтів, здійснення пошуку інформації в Інтернеті, роботи з електронною поштою тощо).

Портфоліо (підсумкове, результуюче) як одна з форм оцінювання роботи вчителя швидко набуває популярності. Вміст такого Портфоліо допомагає оцінити професіоналізм вчителя.

Учительське професійне Портфоліо може містити набір кращих конспектів уроків, поурочних та тематичних планів, дидактичних матеріалів, документів, статей, фотографій, вирізок з популярних та наукових видань, кращих учнівських робіт та прикладів, розроблених вчителем для учнів. Таке портфоліо можна переглянути та оцінити.

Створення Портфоліо – це процес збирання, перегляду, поповнення змістової, методичної інформації, що стосується певної навчальної чи дослідницької теми. Уроку, різних форм оцінювання діяльності учнів, прикладів їх робіт, відгуків інших людей.

Працюючи над Портфоліо, потрібно врахувати:

üцільову аудиторію;

üмету (наприклад, створення Портфоліо для того, щоб показати ефективність застосування комп’ютерних технологій у навчанні учнів);

üструктуру – можна розміщувати документи, а також "живі свідчення" виконаної чи запланованої роботи (стандарти та програми, плани уроків, приклади учнівських робіт);

üвідгуки на роботу вчителя, рекомендаційні листи.

Комп'ютерні технології дозволяють створювати електронні Портфоліо – це зручний спосіб показати роботу вчителя адміністрації школи, що передбачає можливість впорядкування тем, видів робіт (лабораторні чи контрольні). Комп’ютерні програми дозволяють створювати, редагувати, видаляти, доповнювати, компактно зберігати документи, здійснювати їх швидкий пошук та у відповідній формі презентувати їх вміст.

Рис. 4.1 Структура портфоліо

Додаткові матеріали

Рекомендовано ознайомитись з додатковою інформацією до лекційного матеріалу по даній темі та здати тест

Перегляньте презентацію до теоретичного матеріалу

Пройдіть тестування

Контрольні запитання

1.     Що називається навчальним проектом?

2.     Що називається портфоліо навчального проекту?

3.     Опишіть структуру портфоліо навчального проекту.

4.     Охарактеризуйте основні етами навчального портфоліо.

5.    За якими параметрами класифікують навчальні проекти.

Попередня тема

На початок

Наступна тема