|
|
Київський
професійно-педагогічний коледж
|
||
|
|
Основи інноваційного
підприємництва Електронний підручник |
||
|
|
Тема 9 Стратегія ефективної
комунікації. Проведення співбесіди |
||
|
1.
Значення комунікації яку складової підприємницької
діяльності 2.
Сутність процесу комунікації 5. П’ятнадцять поширених помилок на першій співбесіді 1. Протягом дня пересічний менеджер має близько
500 ділових контактів з підлеглими, колегами, начальством та клієнтами. Та разом
з тим при такій насиченості комунікаційної діяльності одна з хронічних хвороб
світу бізнесу - невміння спілкуватися. Для прикладу можна навести тисячі
"історій хвороби": тут і втрачені гроші, і змарнований час, і
розлючені клієнти, й розірвані угоди та контракти... Тим часом існує нехитрий
спосіб профілактики цієї хвороби, який зветься стратегія ефективної
комунікації. Ефективна
комунікація - це забезпечення взаєморозуміння між окремими особами чи групами
людей. Без розуміння немає комунікації. Комунікація
- ключ до єдності групи, активності і мотивації. Всім відомий епізод із
Біблії про будівництво Вавілонської вежі. Будівництво міста і вежі
"висотою до небес" здійснювалося успішно до тих пір, поки на всій
землі була одна мова. Як тільки система комунікації була зруйнована,
будівництво міста припинилося, так як не стало порозуміння і мотивації. Комунікація
є невід'ємною складовою процесу підприємництва. Це й переговори з партнерами,
і спілкування з колегами та клієнтами. А тому для підприємця так важливо
оволодіти ефективною стратегією комунікації. 2. Комунікація - це процес, який складається з
декількох окремих ступенів, усвідомлення яких, є необхідною умовою
удосконалення комунікації. Комунікаційний процес складається з шести кроків.
Перші три здійснює той, хто повідомляє якусь інформацію (відправник), три
останні - одержувач. Відправник
повинен: 1.
Розробити
ясну концепцію того, що необхідно передати. 2.
Підібрати
для цього відповідні слова і правильний спосіб їх передачі. 3.
Побачити
комунікаційні бар'єри і звести їх до мінімуму. Одержувач повинен: 1. Сприйняти
інформацію, уважно слухаючи
і спостерігаючи за співрозмовником. 2. Перевести слова і дії, тобто зрозуміти їх
значення. 3. Правильно відтворити отриману інформацію. Розглянемо
кожний з цих кроків більш детально. Перший
крок: розробіть чітку концепцію того, що ви бажаєте повідомити та про що
довідатися від співрозмовника. Не маючи чіткої концепції розвитку своїх думок і почуттів, не варто очікувати,
що вас правильно зрозуміють. Розмова починається з того, що необхідно чітко
уявити, що ви збираєтесь повідомити. Необхідно детально продумати, яким чином
викласти це повідомлення. Тільки в такому випадку вас зможуть правильно
зрозуміти і тільки в такому випадку ви маєте шанси на успіх. Другий
крок: підберіть для цього відповідні слова і правильний спосіб їх передачі. Думки і почуття виражаються словами і способом
поведінки. Існує вираз: "Слова самі по собі не мають значення, його
добавляють до них люди". А тому при передачі ваших думок і почуттів
переконайтеся в тому, що слова, які ви використовуєте, ваша поведінка означає
для одержувача те ж, що і для вас. Третій
крок: вміння побачити комунікаційні бартери і
звести їх до мінімуму. Найбільш
типовими кому нікаційними бар'єрами є наступні: ■
ігнорування
співрозмовника, коли чуєш тільки те, що бажаєш почути ■
особисті
почуття, які перекручують інформацію ■
недовіра
до співрозмовника ■
упереджене
ставлення до співрозмовника ■
відмінності
в системі оцінок і поглядів ■
недостатня
готовність до сприйняття інформації, що не співпадає з особистими поглядами ■
багатозначні
слова ■
дія, що
суперечить сказаному Ідеального
взаєморозуміння, на жаль, не існує. Однак, кількість комунікаційних бар'єрів
і непорозумінь може бути значно зменшена, якщо керуватися наступними
правилами: ■ шукайте, по можливості,
особистої розмови; и користуйтесь простими слова, що відповідають суті вашої розмови (не
намагайтеся справити враження високопарною риторикою); ■ заохочуйте співрозмовника до реплік-відповідей; * приділіть
співрозмовнику весь свій час; ■ ніколи не перебивайте
співрозмовника, так як до тих пір поки він не виговориться у нього не
вистачить внутрішньої готовності вислухати вас; ■
будьте готові поважати
думку іншого незалежно
від того, погоджуєтеся ви з
нею чи ні. Останні
три кроки стосуються ролі того в комунікаційному процесі, хто сприймає
інформацію. Четвертий
крок полягає в тому, щоб сприйняти інформацію, уважно слухаючи і спостерігаючи
за співрозмовником. Важливу
роль в комунікаційному процесі виконує слухач. Він повинен виявити і подолати
численні комунікаційні бар'єри і одночасно спостерігати за мовою і діями
партнера. П‘ятий
крок: зворотне тлумачення слів і дій тією людиною, яка отримує інформацію. Цей крок є вирішальним для досягнення
взаєморозуміння. В ході цього багато з думок відправника може бути втрачено. Шостий
крок полягає в тому, щоб правильно відтворити сприйняту інформацію. Якщо думки, які співрозмовник намагався передати
на першому етапі, сприйняті на шостому, виникає взаєморозуміння: учасники
спілкуються ефективно. Все інше не є комунікацією і призводить до
непорозуміння. Дуже
часто інформація, отримана від однієї людини, зазнає змін в процесі
відтворення іншою, причому відбувається це не навмисно. Причина такого явища
полягає в тому, що колена людина по-своєму сприймає інформацію, і передає її
далі. А тому цей момент треба приймати до уваги в процесі комунікації, а
також удосконалювати навички передачі інформації, намагаючись відтворити її
якомога точніше. Слухання В
пошуках причин неправильної комунікації одна фірма провела спостереження за
тисячами бізнесменів і вияснила, що більшість непорозумінь виникає через погане
слухання. Багато труднощів при слуханні виникає тому, що ми "слухаємо
скоріше", ніж говоримо, а саме, чуємо приблизно від 400 до 600 слів за
хвилину, а говоримо лише від 200 до 300. Як наслідок цього, наш розум
схиляється до того, щоб під час розмови половину часу зайнятися чимось іншим,
а тому трапляється так, що багато інформації проходить "мимо вух". Одна
мудра людина сказала, що у нас два вуха і один рот і використовувати їх треба
саме в такій пропорції, тобто слухати в два рази більше, ніж говорити. Що вже
й казати наскільки важливим є вміння слухати в бізнесі. Не так вже й рідко
ділові переговори зриваються через елементарне невміння слухати. Адже
необхідно відслідковувати реакцію партнера на кожне слово,
бо лише таким
чином можна підготуватися до несподіваного запитання, вчасно
відреагувати на сюрпризи , що можуть виникнути під час переговорів. Необхідно
пам'ятати, що слухати і чути - це далеко не одне й теж саме. Для прикладу
розглянемо таку ситуацію. Ви працюєте над важливою справою. В цей час до вас
звертається хтось із ваших колег, щоб порадитися з приводу зовсім іншого
питання. Замість того, щоб відкласти свою справу і приділити увагу
співрозмовникові, ви намагаєтеся продовжувати свою роботу і слухати колегу.
Час від часу ви киваєте головою, деколи дивитеся в очі співрозмовнику і
навіть щось ввічливо промовляєте. Але ваша увага весь сконцентрована на вашій
роботі і ви лише дуже смутно уявляєте, про що говорить ваш колега. Те ж
саме відбувається з нами, коли ми знайомимося з незнайомою людиною. Замість
того, щоб намагатися запам'ятати її ім'я, ми думаємо зовсім про інше,
намагаючись зрозуміти, яка це людина: чи приваблива в неї зовнішність,
розумна вона чи не дуже, цікава чи нудна, яке в неї склалося враження про нас
і т. ін. Це основна причина труднощів, які виникають у багатьох, при
запам'ятовуванні імен тих, кому їх представили всього декілька секунд по
тому. Вони не можуть згадати, тому що слухали, але не чули, як себе
відрекомендував співрозмовник. В книзі
"Тренінг ефективного слухання" Девід Льюіс з цього приводу наводить
такий досить кумедний приклад. Американський президент Франклін Рузвельт був
переконаний, що люди ніколи не слухають, що він їм каже, а погоджуються з
його зауваженнями, лише щоб виглядати ввічливими. Щоб перевірити свою теорію,
він деколи вітав гостей такою фразою: "Дуже радий вас бачити. Сьогодні
вранці я вбив свою бабусю!" В більшості випадків гості відповідали
ввічливо і схвально. Рузвельта "спіймали" лише один раз, коли
жінка, з якою він вітався у такий спосіб, з співчуттям кивнула і відповіла:
"Я впевнена, містер президент, що вона цього заслуговувала". Отже,
слухати і чути - не одне і те ж. Всі, хто має здорові органи слуху, можуть чути. Однак для
того, щоб навчитися чути, потрібне тренування, розвиток навичок активного
слухання. Перед тим як ознайомитися з правилами активного слухання, перевірте
своє вміння слухати за допомогою тесту (Модуль 2. Учбовий елемент 2. Практичні завдання).
3. Основними засобами комунікації є: вербальна
(голосова) – за допомогою голосу, інтонації, акцентів, темпу мовлення та
невербальна (міміка, погляди, жести відкриті та закриті, пози). Найбільш
об´єактивною комунікацією вважається невербальна, оскільки виражається
на рівні підсвідомості, рефлексії. Психологи стверджують, що 20% інформації
ми сприймає мого з того, що чуємо, а 80% - з того, що бачимо. Практично
з самого дитинства кожен з нас розмовляє на двох мовах. Одна усвідомлюється і
конструюється як мовлення, в той час як друга - це мова наших жестів, нашого
тіла, те як ми стоїмо, як дивимося на співрозмовника, який у нас вираз
обличчя. Це, так звана, невербальна комунікація. Вона не усвідомлюється нами
і передає наші внутрішні приховані мотиви і бажання. Психологами встановлено, що в комунікації три
фактори є найбільш важливими: зміст того, що говориться; тон, яким цей зміст
промовляється і невербальна комунікація. Причому, встановлено, що від 60% до
80% комунікація здійснюється саме за допомогою невербальних засобів. Особливістю невербальної
мови є те, що вона проявляється під дією імпульсів нашої підсвідомості, які
неможливо "підробити", тобто їй можна довіряти більше, ніж
вербальному способу спілкування. А тому, кожній людині так важливо знати мову
невербальної комунікації. Люди, які досягай висот в бізнесі, завжди
надавали великого значення невербальній комунікації, вважаючи, що вона
непомітним чином здатна здійснювати дуже помітний вплив. Кожен рух можна
розшифрувати і вільно прочитати приховане послання співрозмовника, яке в
своїй вербальній'мові він може старанно приховувати від нас. Так, наприклад,
уявіть, що ви щось доводите людині, яка сидить до вас обличчям зі схрещеними
руками і ногами. Як відомо, схрещені руки можуть розшифровуватися як
свідчення опору або заперечення. Цей жест часто практикують люди, які
відзначаються особливою розсудливістю. Але якщо ви помітили, що в ході вашої
розмови людина змінила позу: опустила руки на коліна і рівно поставила ноги
на підлогу, то це може означати, що вона починає перейматися вашими доводами.
В той же час, знаючи значення кожного жесту і свідомо використовуючи його, ми
можемо сигналізувати підсвідомості нашого партнера про наші наміри і тим
самим непомітно впливати на нього. Подібно до того, як вивчення
будь-якої мови неможливе без словника, для осмислення мови жестів бажано мати
щось на зразок довідника, в якому найпоширенішим жестам дається
характеристика з точки зору тієї інформації, яку вони виражають. Російський
психолог Ернест Цветков розробив такий довідник, окремі фрагменти якого
подаються нижче. ВІДКРИТІ ЖЕСТИ - є проявом психологічної
відкритості, бажання до спілкування та готовності до продуктивних контактів.
Проявляються в незамкнутих позиціях рук і ніг. Руки. Відкриті долоні - чесність, відвертість. Долоня, що повернута вверх,
виражає жест прохання. Така позиція долоні допоможе досягти виконання
прохання, оскільки вона не демонструє тиску зі сторони того, хто просить. Долоня, що повернута вниз
(дивиться в підлогу), демонструє власність. Зі сторони
того, хто
використовує таку позицію,
відчувається психологічний тиск. Ноги. Носок
ноги - показник зацікавленості - своїм напрямом вказує на того, в кому людина
зацікавлена, або кого вважає приємним, привабливим. Широко розставлені ноги: 1. В позиції стоячи: агресія, в тому числі й
сексуальна. Впевненість. Готовність до дій. Активність. 2. В позиції сидячи: впевненість. Внутрішня
розслабленість. ЗАКРИТІ ПОЗИЦІЇ - свідчать про психологічну закритість, бажання
відсторонитися від ситуації. Проявляються у вигляді схрещених рук і ніг. РУКИ: Руки, схрещені на грудях, - спроба сховатися, відсторонитися від ситуації.
Негативна реакція. Руки, схрещені на грудях,
долоні рук стиснуті в кулаки - підсилений жест схрещених рук. Можливість психічної
атаки. Схрещені руки, пальці міцно обіймають передпліччя - негативно-пригнічене ставлення до ситуації. Більш легка форма схрещених
рук: одна рука тримається за іншу руку -вертикально опущену вздовж тіла - у ділянці передпліччя, ліктя або плеча. Однією рукою людина робить
жест, ніби поправляє ґудзик на рукаві другої руки, браслет від годинника,
манжет - прихована нервозність. Людина двома руками тримає букет квітів, сумочку
(жінки), чашку з чаєм і таке
інше - спроба приховати внутрішнє
напруження, нервозність. Переплетені пальці - негативне ставлення. Піраміда - (долоні
спрямовані одна до одної,
кінчики пальців змикаються) - впевненість, впевнене відношення до чого-небудь. Руки за спиною: Одна рука обхоплює другу руку
біля долоні - самовпевненість, почуття зверхності, переваги. Одна рука обхоплює зап'ястя
другої руки - намагання контролювати себе. Одна рука обхоплює верхню ділянку передпліччя другої
руки -намагання контролювати себе, але виражається сильніше, ніж у
попередньому випадку. Роль великого пальця - демонстрація
агресивності, сили, натиску, почуття зверхності, домінування. Руки в кишенях, великі пальці ззовні - впевненість,
зухвалість, жест атаки. У жінок - агресія, домінуючий характер. НОГИ: Схрещені ноги (жест нога за ногу) - захист,
тенденція до замкнутості. В цілому жест інтерпретується в залежності від
контексту ситуації. Наприклад, під час довгої лекції студент в аудиторії може
сидіти в такій позі для зручності. Схрещені ноги і схрещені руки - несхвалення,
підсилений захист. Американська позиція "четвірка" (щиколотка
однієї ноги знаходиться на коліні другої ноги) - активність, впевненість,
самовпевненість. Схрещені ноги і зімкнені на колінах пальці -
самозосередженість, замкнутість. Схрещені щиколотки - захист, напруга, негативне
ставлення, нервозність, страх. ДИНАМІЧНІ ПОЗИЦІЇ ГОЛОВА Голова тримається прямо або трохи піднята -
нейтральна позиція. Голова трохи піднята, повіки трохи прикриті, погляд направлений
донизу - перевага, гордовитість, зневага, зверхність. Голова трохи нахилена
вбік - прояв інтересу. Голова трохи опущена, погляд з-під лоба - несхвальне
ставлення до ситуації, настороженість. Руки за головою в поєднанні з позицією ніг у вигляді
"четвірки" -прагнення продемонструвати володіння ситуацією,
самовпевненість, почуття зверхності. Зіниці Розширені зіниці - хвилювання, задоволення, прояв
інтересу, в тому числі сексуального. Звужені - негативна реакція. ПОГЛЯД Направлений в центр лоба і не опускається нижче очей
співрозмовника -діловий погляд. Рухливий погляд, від очей співрозмовника вниз вздовж
тіла і назад -інтимний погляд. Боковий погляд: у поєднанні з усмішкою -
зацікавленість, - у поєднанні з
опущеними бровами - ворожість. Часте
моргання означає розгубленість, намагання захиститися. РУКИ І ОБЛИЧЧЯ Почісування підборіддя - роздуми і оцінка. Рука біля щоки - щока спирається на зімкнені в кулак
пальці, а випрямлений
вказівний палець біля виска - роздуми. Торкання або потирання носа - співрозмовник говорить
вам неправду. Вказівний палець торкається щоки, а інші під
підборіддям – критична оцінка. Потирання шиї рукою - незадоволення, заперечення,
гнів. Захисний жест. Потирання вуха - нетерпіння, бажання перебити.
Нервозність. Обличчя схилене вбік і спирається на долоню або
кулак - "телефона поза"
- внутрішній монолог, нудьга.
ЯКЩО ВАМ ГОВОРЯТЬ НЕПРАВДУ У буденному
спілкуванні, а особливо під час ділових переговорів дуже важливо вміти
розпізнати правдиву інформацію від неправдивої. А тому варто запам'ятати, які
невербальні сигнали мають місце, коли людина говорить неправду. Якщо ваш
співрозмовник часто підносить руки до обличчя, це повинно вас насторожити:
або він сумнівається, або наляканий, або говорить неправду. Характерний жест,
коли людина говорить неправду виглядає так: рука співрозмовника прикриває
рот, а великий палець притиснутий до щоки. Деколи, цей жест може проявлятися
в замаскованому вигляді: співрозмовник швидко торкається носа або ямочки під
носом, або ж, піднісши руку до рота, прикидається ніби кашляє. Найбільше
сигналів, які свідчать, що людина каже неправду, поступає від її очей.
Недарма кажуть, що неправдивість можна побачити по очах. Як правило, ті хто
каже неправду, уникають дивитися в очі співрозмовнику. Вони часто труть
повіки, демонстративно дивлячись при цьому вбік або в підлогу. Жінки в такій
ситуації ледь помітно торкаються під оком пальцем. Якщо ви сумніваєтеся в
правдивості слів вашого співрозмовника, задайте йому запитання що до причини
ваших сумнівів і спостерігайте при цьому за його очима. Якщо погляд хоча б на
секунду переміститься вверх -будьте впевнені: вас обманюють. Продовжуйте
уточнювати деталі. Якщо він/вона "пригадує" чиїсь слова то погляд
переміститься вверх і вправо, а якщо придумує місце подій - то погляд
рухатиметься вверх і вліво. Якщо ж на якусь мить ваш співрозмовник опустить
очі, - значить інформація правдива. Варто звернути увагу також
на голос співрозмовника. Коли людина говорить неправду, голос її змінюється:
стає більш напруженим. По нахилу голови також можна визначити - правду
говорить людина чи ні. Коли співрозмовник веде чесну розмову, він, як
правило, трохи нахиляє голову вправо чи вліво, а якщо говорить неправду -
тримає голову прямо і напружено. Разом з тим варто прийняти до уваги, що
кожна людина має свої особливості. А тому, перед тим як "викривати"
співрозмовника, необхідно прослідкувати за його жестами в тих ситуаціях, коли
він говорить правду. Найбільш вживаними формами комунікації
є: бесіда, дискусія, суперечка, інтерв´ю, презентація, телефонна
розмова, брифінг, круглий стіл, семінар, конференція, інтернет-спілкування. 4. Поради бізнес-психологів, як навчитися
активно слухати Вмійте
дивитися в очі співрозмовникові. Якщо ви хочете зацікавити людину, дивіться їй прямо в очі й не втрачайте
цього контакту, виявляйте свою зацікавленість до співрозмовника. Якщо з
якоїсь причини вам важко дивитися прямо в очі співрозмовникові, то спробуйте спочатку
сфокусувати погляд на переніссі, потім перевести його на брови, а згодом
поступово - на очі співрозмовника. Створіть
сприятливу атмосферу. Емоційно
підтримуйте співрозмовника словами: "так-так", "авжеж",
"розумію вас". Тим часом насправді ваша підтримка означатиме не
згоду, а лише готовність зрозуміти. Не
соромтеся задавати запитання для уточнення тих положень, які вам здаються не
зовсім зрозумілими. Одна з
самих суттєвих помилок під час слухання - не задавати таких запитань. Багато
хто соромиться задавати такі запитання, так як вважають що це свідчить про
те, що вони не уважно слухали. Переконайтесь, що ви правильно зрозуміли все й
що не залишилося жодного нез'ясованого моменту. Деколи
корисно повторити те, що вам тільки що повідомили. Цей прийом дає змогу перевірити, чи повністю ви
зрозуміли повідомлення, і таким чином дозволяє уникнути помилок і
непорозумінь, пов'язаних з неправильним тлумаченням інформації, яку вам
виклав співрозмовник. Але не варто повторювати все висловлювання.
Застосовуйте цей прийом лише до ключових положень і складних понять. Не
висловлюйте своїх заперечень до тих пір, поки ваш співрозмовник не закінчить говорити. Більшість з нас саме тому є поганими слухачами,
що воліють говорити, а не слухати. Поки інший говорить, ми вже обдумуємо свої
докази. Це відволікає увагу і може призвести до неправильного розуміння. Уникайте
поспішних або неправильних догадок відносно того, що скаже ваш співрозмовник.
Коли ми вважаємо, що наперед
знаємо про що хтось буде говорити, ми чуємо саме те, що хочемо почути. Такий
прийом в психології називається відсіюванням. Дію цього прийому можна
продемонструвати на прикладі, наведеному Девідом Льюісом в книзі
"Тренінг ефективного слухання". "Вулицею йшли бізнесмен і натураліст. Натураліст зупинився біля великого
будинку. "Послухай, - захоплено промовив він. - Ти чуєш цього
цвіркуна?" Бізнесмен похитав головою, а потім, подивившись на людей, які,
поспішаючи, проходили мимо, додав: "І ніхто не чує!" Натураліст
дістав із кишені монетку і кинув її на тротуар. Десятки голів в цю ж мить
повернулися, почувши, слабкий дзвін монетки, що вдарилася об камінь. "Ти
чуєш те, - спокійно пояснив він, - що хочеш почути". Пастки
відсіювання потрібно всіляко уникати. Так як звертаючи увагу лише на ту інформацію,
котра підтверджує наше перше враження, ми відкидаємо все інше як таке, що
немає відношення до справи або як таке, що неважливе. В результаті ми
позбавляємо себе шансів точно дізнатися, яку саме інформацію намагається
донести до нас наш співрозмовник. Співчувайте
співрозмовнику. Спробуйте
зайняти його позицію і подивитися на проблему його очима. Так ви краще
зрозумієте його мотиви, а отже, краще усвідомите зміст проблеми. Не
перебивайте співрозмовника. Пам'ятайте, що "час мовчати і час говорити" - один з важливих принципів комунікації. Якщо ви
перебиваєте співрозмовника, ви ніби даєте йому зрозуміти, що ваша точка зору
важливіша за його думку та демонструєте, що наперед знаєте, про що буде
говорити ваш співрозмовник. Зрозуміло, що це призводить до непорозуміння. Виявляйте
терпіння. Не
дивіться демонстративно на годинник, не перебирайте паперів. Ви ж бо
ризикуєте зіпсувати свій імідж в очах співрозмовника! Старайтеся
зменшити фільтруючий ефект ваших упереджень. У кожного з нас є упередження, які впливають на
наше сприйняття інших. Упередження проти людей, з якими ви розмовляєте,
призводить до викривленого розуміння того, що вони говорять. Упереджене
ставлення до співрозмовника може зірвати переговори, якщо ви заздалегідь
склали певну думку про партнера, з яким ви раніше не працювали, і керуєтесь
цією думкою в процесі спілкування. А тому необхідно, по-перше, намагатися
звільнитися від упередженого ставлення до вашого співрозмовника та 3 самого початку розмови задавати
запитання-уточнення, щоб уникнути непорозуміння. Прислухайтеся
до слів і почуттів, що залишилися невимовленими. Слова - це лише засіб передачі думок і почуттів.
Дослідженнями доведено, що в деяких випадках вербально передається не більш
ніж 7% повідомлення. Решта інформації передається інтонацією й іншими
невербальними способами. Слухачеві необхідно навчитися чути думки і почуття
"між рядків". Активне слухання концентрується на сприйнятті
невербальних дій і інтонації, оскільки разом вони складають 93% повідомлення. Посміхайтеся,
будьте доброзичливими навіть тоді, коли впевнені, що більше ніколи не
побачитеся з цією особою. Установка, необхідна для
активного слухання Слухач
має хотіти вислухати того, хто говорить. Часто люди є поганими слухачами лише з тієї
причини, що їх не цікавить, що скаже інший. Слухач має не тільки хотіти
вислухати того, хто говорить, а й показати йому, що він бажає його вислухати.
Кращий спосіб продемонструвати останнє - зоровий контакт. Він також допомагає слухачеві
зосередити свою увагу на повідомленні і на тому, як воно передається.
Рецептивне слухання без зорового контакту навряд чи можливе, так як велика
частина повідомлення передається невербально і може бути зрозумілою через спостереження. Слухач
повинен хотіти сприйняти думки і почуття того, хто говорить. Це не означає, що він повинен з ними погодитися.
Але він повинен дозволити співрозмовнику викласти свою думку. Пам^ятайте, що
думки і почуття кожного складають його особистість. Якщо слухач ігнорує ваші
думки і почуття, він без слів дає вам зрозуміти: "Я не сприймаю тебе як
особистість". А тому слухач своєю позитивною установкою на розмову
повинен ніби промовляти: "Я поважаю твоє право мати такі погляди, хоча я
їх зовсім не поділяю". Це надзвичайно важливо, перш за все, у випадку
суперечливих думок, котрі легко можуть призвести до конфліктів. 5.
П’ятнадцять поширених помилок на першій співбесіді 1. Спізнюватися Приїжджайте на 10–15 хвилин раніше
від призначеного часу. В крайньому разі, потрапивши в затор, обов’язково зателефонуйте
і поясніть ситуацію. 2. Одягатися у вільному
стилі А чи знаєте ви, що враження від
людини створюється у перші17 секунд? Тому фахівці рекомендують одягнутися
консервативніше, ніж звичайно, в непомітні тони, чисто й акуратно. Не
забудьте про зачіску, зуби, нігті і дезодорант.. Якнайменше оголеного тіла,
голих животів, навіть якщо вам всього двадцять років. До речі, з приводу
одягу існує також одна хитрість: вона повинна«тягнути» на половину
передбачуваної зарплати. Тобто хочете отримувати $1000, одягніться на $500. 3. Жувати, курити і бути
з похмілля Зрозуміло, що всі ці дії не
сподобаються жодному роботодавцеві або менеджерові з підбору персоналу.
Навіть якщо він надто демократичний. 4. Вмикати мобільний
телефон Дзвонить мобільний телефон – це демонстрація
вашої діловитості в найневідповіднішу мить. Вимкніть його ще до того,як
увійдете до кабінету, а не під час дзвінка! 5. Бути затиснутим і
надто сором’язливим Звичайно, ви нервуєте. Але все_таки
ви можете усміхатися?А тримати зоровий контакт? Випромінюйте
ентузіазм,співбесіда при прийомі на роботу – не час для удаваної скромності. 6. Нічого не знати про
компанію, в яку прийшли Співбесіда – не час для ваших
запитань типу: «Розкажіть мені про вашу компанію», «Чим ви займаєтеся?» і
т.п. Ви повинні прийти вже підготовленим: знати історію компанії, її продукти
та послуги, конкурентів, імена керівників і останні новини ринку. 7. Не знати свої сильні і
слабкі якості Відповіді «не можу сам себе хвалити»
або «про це кращ езапитати в інших» – не годяться. Інтерв’ю не піде зараз
опитувати ваших друзів і начальників. Він, можливо, зробить це пізніше,але
сьогодні він розмовляє тільки з вами і робить висновки на основі ваших заяв. 8. Бути не готовим до
інтерв’ю Перед співбесідою подумайте, які
запитання вам можуть задати. Напевно, вам це вдасться. Підготуйте на них
зрозумілі відповіді, бажано зі зразками з практики. Можна навіть
потренуватися з близькою людиною – нехай вона виступить як інтер’юер.
Підготуйте коротку доповідь про себе і вивчіть її напам’ять. Поясніть
роботодавцеві, чому ви найкращий вибір для них. Усі роботодавці хочуть знати
це. 9. Балакучість Говорити не на тему, переривати
співрозмовника і відповідати на прості запитання впродовж 15 хвилин – усе це
дратує інтерв’юера. Якби ви репетирували – ви б цього уникнули. Відповідайте
по суті, коротко, із зразками. Не варто також хизуватися знайомствами з
високопосадовими особами ізгадувати багато важливих імен. Заочне протеже
тільки принизить вас. 10. Бути надмірним Не кваптесь вважати себе вже
прийнятим і висувати свої умови. Вимоги до кандидата й описані вакансії – ось
чим керується майбутній бос або менеджер з персоналу,розмовляючи з вами. Ні в
якому разі не згадуйте про інші варіанти роботи, які ви тепер розглядаєте.
Крім цього, непотрібно висувати які-небудь потреби до того,
доки вам не запропонували роботи. 11. Задавати занадто
багато запитань У вас повинні бути заготовлені
три_чотири розумні запитання про компанію та посаду, не більше. Вони можуть
уточнювати ваше коло обов’язків, завдання, плани, підлеглість. Цього цілком
достатньо для першого разу. Враховуйте,співбесіда – це діалог, а не
опитування. ] 12. Критикувати колишніх
керівників І навіть конкурентів. Ви ж не хочете
виглядати як скаржник і наклепник? Співбесіда – не місце для помсти. Інтерв’юер
бути слухати і розуміти, що прийде час і ви так самов’їдливо говоритиме і про
його компанію. Ваша критика відіб’ється на вас, а не на тих, кого ви
критикуєте. Навіть якщо у вас виник конфлікт з колишнім начальником, не
поливайте його брудом. Тому що інтерв’юер не знає всіх подробиць справи. 13. З місця в кар’єр
запитувати про заробітну плату Почекайте, можливо, співрозмовник сам
зачепить цю тему і вам не потрібно буде її ініціювати. Якщо ж він нічого не
говорить про гроші, вам потрібно самому про них запитати. Але зробити це слід
дуже ввічливо і в самому кінці інтерв’ю. І тільки в тому разі, якщо ви
зрозуміли, що вашу кандидатуру в принципі не відкинули. 14. Говорити неправду Збрехати і прикрасити – дуже
привабливо. Але це не працює.По_перше, все таємне стає явним. По_друге,
випробувальний термін у будь_якому разі покаже ваші істинні якості. Тут не
всізасоби хороші. Часто чесність – найкраще рішення. 15. Забувати про зворотні
зв’язки Йдучи, поцікавтесь і домовтесь про
подальші взаємні дії. Прийшовши додому, напишіть електронного листа, виразіть
вдячність за виділений час і приємну розмову, виразіть надію насприятливий
результат, сповістіть якісь факти, про які забули або не встигли вчасно
повідомити під час співбесіди. Пам’ятайте,за декілька днів доречно самим
ініціювати зацікавленість результатом. Практична робота № 9. Стратегія ефективної комунікації |
|||
|
|
|||
