|
|
Київський
професійно-педагогічний коледж
|
||
|
|
Основи інноваційного
підприємництва Електронний підручник |
||
|
|
|||
|
1. Уявлення про
себе -
це та передумова досягнення успіху 2. Створення
позитивних образів 1. Підприємництво починається з
того, щоб бачити можливість. Але є ще один тип бачення, який характеризує
успішних підприємців. Це те, якими вони себе бачать. Усвідомлюємо ми це чи ні, але кожен із нас має в своїй уяві свій
особистий образ, тобто портрет самого себе. Це та концепція своєї
особистості, що сформувалася на основі нашої
особистої думки про себе. Людина завжди буде діяти відповідно до того образу, який
склався в її уявленні. Більше того, вона не зможе діяти інакше, бо цей образ
особистого Я, іншими словами, психічна і духовна "картинка" самого
себе, що склалася у свідомості людини, є ключем до її поведінки та розвитку
особистісних якостей. Зміна уявлень про себе творить нову особистість, призводить до змін її
якостей і поведінки. Розширюючи межі образу Я, ви робите ширшим для себе і
сферу можливого. Змінюючи уявлення про себе самого, ви ніби наділяєте себе
новими здібностями, новими талантами, перетворюючи невдачі на успіхи. Уявлення про себе - це та передумова, той
фундамент, який зумовлює особливості нашої поведінки і навіть наше
матеріальне становище. Молода дівчина, яка з якихось причин переконала себе в тому, що вона
нікому не подобається, дійсно на дискотеці частіше за інших буде залишатися
без партнера. Справа в тому, що всім своїм виглядом, своєю поведінкою,
зумовленою помилковим уявленням про себе, вона буде відлякувати потенційних
партнерів. Психологія образу Я дозволяє зрозуміти такі давно відомі феномени, до
речі підтверджені клінічно, як наявність таких типів людей:
"успішних" і "невдах", "щасливих" і
"нещасних", "переважно здорових" і "схильних до
захворювань". Як діє людина, яка вважає себе типовою невдахою і яка щиро
повірила в свою нещасливу долю? Вона завжди знайде спосіб (і причину), щоб
провалити справу, незважаючи на благі наміри, навіть при наявності
сприятливої можливості для того, щоб досягти успіху. Як справедливо зазначає
в своїй книзі „Я-це Я, або як стати щасливим" Максуел Мольц, той, хто
переконав себе в тому, що "йому самою долею призначено страждати",
обов'язково знайде докази, що підтверджують саме таку точку зору. За словами практичного психолога Ігоря Ларіна мозок невдахи подібний до спеціально
обладнаного лічильника, який ретельно підраховує всі помилки і промахи,
минулі, теперішні і майбутні. Причому такий "лічильник" фіксує лише
промахи, а всі досягнення та успіхи він просто не сприймає. В результаті
таких підрахунків створюється враження, що невдача - це явище нормальне і закономірне, а удачі відводиться
місце явища випадкового і тимчасового. Відбувається щось подібне як в тій притчі про вічного невдаху, який
забувши сірники зітхає: "Все так і повинно було статися. Я ж невезучий". Більше того, він навіть задоволений таким станом речей, адже знову
підтвердилося його уявлення про самого себе. їм навіть не спадає на думку, що
корінь зла в тому образі свого Я, який вони самі створили. Можна без перебільшення сказати, що кожен із нас певною мірою
"загіпнотизований" чи то уявленнями про себе, які він некритично
сприйняв від інших, чи то ідеями, які він сам створив у своїй голові, та
переконав себе, що вони відповідають дійсності. Ці негативні уявлення й ідеї
з такою ж силою впливають на нашу поведінку як і ті, що навіюються об'єкту
гіпнозу професійним гіпнотизером. Вам коли-небудь доводилося бувати на
сеансах справжніх гіпнотизерів? Якщо ні, то скористуємося описом такого шоу
із книги Адама Джексона "Секрети справжнього
багатства". Під час шоу гіпнотизер просив людину лягти на стіл, потім вводив її в
гіпнотичний стан, переконуючи, що її тіло стало твердим, як сталь. Після
цього він підставляв два стільця таким чином, щоб голова і ноги людини, яка
лежить на столі, опиралися на них, і виймав стіл. Людина продовжувала лежати
в тому ж положенні. Потім на сцену виходили інші люди. Гіпнотизер казав їм, що вони не здатні
підняти авторучку, що лежить на столі. Він запевняв їх, що - вага цієї ручки
більша від двохтонної вантажівки. Люди один за одним намагалися підняти авторучку
- і не могли. Причина була не в
тому, що вони були не здатні її підняти (навіть у маленької дитини достатньо
сил, щоб підняти авторучку), вони не вірили в це. Фактично, вони були
переконані, що не можуть цього зробити. Під час сеансу гіпнозу можна побачити й інші "чудеса". Раптом
заїки починають без запинки розмовляти, несміливі і сором'язні стають
самовпевненими і виголошують промову, а ті, що не вміють швидко рахувати,
навіть користуючись папером і ручкою, раптом починають перемножувати в голові
тризначні цифри. Часто здається, що головну роль тут виконує чарівне слово
гіпнотизера. Та це не так. Здатність до того, що виконувалося під гіпнозом,
завжди була властива цим людям ще до того, як вони зустрілися з гіпнотизером.
Однак, вони не могли її використовувати, оскільки не знали про її існування.
Вони закупорили, з "заклинили" свої здібності в результаті особистих негативних
переконань. Більшість людей, на жаль, не високо цінять себе. Вони заглушають свої
здібності і можливості, тримають їх ніби у в'язниці, а потім, звикнувши до
тюремних стін, примиряються з неминучістю оточуючого світу. Власне кажучи,
вони потрапляють у полон низької самооцінки, створеного ними міражу. Але цей
образ дуже небезпечний. Як тільки він оволодіває вами, надія покидає вас, будь-яка
справа здається нездійсненною, і вас полишають мрії про краще, щасливе життя.
Ви самі тримаєте себе в темниці невдач, ниття і скарг на долю, із якої є
єдиний спосіб вирватися на волю - самостійно розкрити двері темниці. Адже в
середині вас, незалежно від того, яким би хронічним невдахою ви себе не
уявляли, закладені здатність і сила необхідні для того, щоб бути успішним. В
вас самих зараз, у цю хвилину, є ті сили, які дозволять вам здійснити те, про
що ви ніколи і не мріяли. Вони стануть для вас доступними, як тільки ви
відмовитеся від своїх упереджень. Спробуйте якомога скоріше звільнитися від
своїх негативних переконань: "Я не можу", "Я нічого не
вартий", "Я цього не заслуговую" - та від
інших переконань про себе, що обмежують, стримують ваші реальні здібності. 2.
Успіх сприяє
успіху. Тобто ми вчимося діяти успішно завдяки пам'яті про попередні успішні
вчинки, завдяки тому "банку інформації", котрий надає нам
впевненості у власних силах, допомагаючи у вирішенні тієї чи іншої задачі чи
проблеми. Але як діяти в ситуації, коли в моїй пам'яті лише спогади про
невдачі, можете запитати ви? У такому випадку психологи радять застосовувати
прийоми створення зорових образів. Справа в тому, що як доведено в ході
лабораторних експериментів, нервова система людини не в змозі відрізнити
фактичну ситуацію від ситуації, яка яскраво і в деталях створена нашою уявою.
Так, експериментально доведено, що якщо людина кожного дня протягом певного
періоду часу проводить перед мішенню, уявляючи ніби вона кидає дротики, то її
результати покращаться настільки ж, якби вона насправді кожного дня кидала
дротики в ціль. Ефективність уявного тренування підтверджена також експериментом при
виконанні штрафних кидків в баскетболі. Перша група студентів, яка приймала
участь в експерименті протягом 20 днів тренувалася в киданні
м'яча в корзину. її результати фіксувалися в перший і останній день
експерименту. Друга група, результативність якої також фіксувалася на початку
і в кінці експерименту, не тренувалася зовсім. Учасники ж третьої групи після
першого контрольного дня проводили 20 хвилин щодня на баскетбольній
площадці, уявляючи ніби вони кидають м'яча у корзину. Результати експерименту
показали, що перша група покращила свої показники на 24%, результативність другої група залишилася без змін, тоді ж як третя група,
яка тренувалася лише уявно, покращила свої результати на 23%. Про цю особливість людської психіки добре знають не тільки спортсмени, а
й музиканти. Так, відомо, що знаменитий піаніст Артур Шнабєль, віддавав
перевагу "тренуванню в голові". А відомий музикальний педагог К.Г.
Коп радив своїм учням кожну нову композицію "програвати в голові" і
запам'ятати перед тим, як пальці торкнуться клавіш. Уявні образи дозволяють нам "практикувати" нові стосунки з
людьми, нові риси характеру, нову поведінку. Адже, коли ми уявляємо, як ми
здійснюємо щось певним чином, то це майже те ж саме що й фактична поведінка.
Уявна практика дозволяє досягти досконалості. Успішні люди давно вже користуються уявними "картинками" і
вправами, щоб досягти бажаних результатів. Відомо, наприклад, що Конрад Хілтон, власник одних з найкращих у світі готелів, уявляв себе директором
готелю ще під час дитячих ігор. В книзі "Як заробити 25000 доларів на рік" Чарльз Рот
розповідає про групу комівояжерів із Детройту, які використовуючи нову ідею,
збільшили об'єм своєї торгівлі на 100 %. Інша група із Нью-Йорку за допомогою
такої ж ідеї підвищила суму виручки від продажу на 150%. Тим чудодійний засобом, який так допоміг комерсантам, виявилося
програвання ролі, коли вони уявляли себе в різних проблемних ситуаціях, а
потім намагалися справитися з ними у своїй уяві. В результаті такого
розігрування ролі вони знали як діяти в аналогічній чи схожій ситуації, що
виникала в реальному житті. Психологи стверджують, що якщо ви достатньо довго і наполегливо будете
уявляти себе в тому чи іншому образі, то з часом станете на нього схожим.
Якщо ви будете уявляти себе людиною, яка терпить поразку, то вже це одне
зробить вашу перемогу неможливою і навпаки, яскраво уявляйте себе в ролі
переможця і це великою мірою сприятиме вашому успіху. Ваша уява сама почне
працювати на вас. Психолог Ігор Ларін з цього приводу стверджує:
"Скільки разів я помічав: достатньо людині вжитися в образ успішного
любимця долі, як ця ж сама доля відразу ж починає йому посміхатися".
Хоча це і виглядає дивно, однак доводиться констатувати, що діє. Чому?
Невідомо. Та, як зазначають з цього приводу чеські психологи В.Каппоні і
Т.Новак, нам і не потрібно розуміти цього. Тут щось подібне як з тим літаком:
коли ми користуємося ним як засобом пересування, нам зовсім не обов'язково
розумітися на теорії авіатики. Численні експерименти переконливо продемонстрували, що як тільки люди
змінювати, перепрограмовували образ свого Я, з ними починали відбуватися
зміни. Уявляйте себе таким, яким ви хотіли би стати і це сприятиме
трансформації вашої особистості. Це зовсім не значить, що вас закликають
створити якийсь надуманий, фантастичний образ самого себе: всемогутній і
егоїстичний. Подібний образ був би настільки ж далекий від реальності, як і
переконання в своїй неповноцінності. Головна мета, якої можна досягти,
використовуючи позитивну візуалізацію, - це допомогти особистості знайти її
справжнє Я, привести ваші уявлення про себе у відповідність з об'єктом, який
вони відображають. Адже, як стверджують психологи, більшість людей занижує
свою самооцінку, а такого явища як "комплекс завищеної самооцінки"
фактично не існує. Тим, кому нібито властивий такий комплекс, насправді
страждають від відчуття власної неповноцінності, Практична робота № 10. Формування позитивної самооцінки |
|||
|
|
|||
