|
|
Київський
професійно-педагогічний коледж
|
||
|
|
Основи інноваційного
підприємництва Електронний підручник |
||
|
|
|||
|
1.
Фізична особа (приватний підприємець) 3.
Товариство з обмеженою відповідальністю 1.Підприєницька
діяльність в країні здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Суб'єкти підприємницької діяльності можуть вибрати статус фізичної або юридичної особи. Фізична особа — приватний підприємець або підприємниця (ПП), які в процесі здійснення своєї
підприємницької діяльності виступають від власного імені, діють на підставі
свідоцтва про державну реєстрацію. Після
одержання Свідоцтва про реєстрацію ПП має зареєструватися в таких установах:
Податковій інспекції, Пенсійному фонді. Фонді соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а також
в інших відповідно до виду діяльності (перелік цих установ потрібно уточнити в місцевих відділах реєстрації суб'єктів
підприємництва). Приватні
підприємці можуть використовувати спрощену систему оподаткування. ПП має
право використовувати найману працю, надавати різні послуги, займатися
торгівлею чи виробництвом, проводити експортно-імпортні операції, відкривати
поточні й валютні рахунки в банках, мати свою печатку. Така організаційно-правова форма має свої
"мінуси": • приватний підприємець відповідає за борги від
підприємницької діяльності усім своїм майном, включно із часткою сім'ї; • контролюючі органи мають право прийти з
перевіркою в житлові помешкання приватних підприємців. Приватне
підприємство створюється
однією особою. Власник підприємства може самостійно очолити підприємство або
найняти за угодою (контрактом) керівника (директора). Підприємство
діє на підставі Статуту. Законодавством не встановлено мінімальний розмір
статутного фонду для приватного підприємства (тобто власник самостійно
визначає розмір свого статутного фонду). Для
реєстрації приватного підприємства необхідні: заява, статут, завірений
нотаріально, квитанція про сплату за реєстрацію, документ, що засвідчує
особу. Власник
підприємства відповідає за результати своєї господарської діяльності майном
підприємства, про що обов'язково потрібно зазначити в статуті. 3. Товариство з обмеженою відповідальністю (TOB) — мінімальна кількість засновників — 2 особи. Засновники об'єднують свої ресурси (майно, досвід,
інтелектуальний потенціал). Рішення засновників про створення Товариства
оформлюється установчим договором, який регулює спільну діяльність засновників
зі створення підприємства, а також їх участі в управлінні підприємством,
розподіл між ними прибутку і збитків, порядок виходу з Товариства. Установчий
договір підписують засновники і засвідчує нотаріус як угоду. Мінімальний
розмір статутного фонду на сьогодні становить 100 мінімальних зарплат. На
момент реєстрації засновники мають внести 30% статутного фонду, залишок суми
вноситься впродовж року. Статутний
фонд — це стартовий капітал для забезпечення діяльності підприємства на
початковій стадії і є гарантом щодо зобов'язань підприємства. Внесками
засновників у статутний фонд можуть бути не тільки грошові кошти, а' й майно:
будинки, обладнання, цінні папери, інтелектуальна власність, право
користування майном. Майновий внесок у статутний фонд оцінюється в грошовому
еквіваленті. Вищим
органом управління Товариства є збори засновників. Усі рішення на зборах
приймаються шляхом голосування. Кількість голосів кожного із засновників є
пропорційна до розміру його частки у статутному фонді. В разі виходу з
Товариства засновник має право одержати свою частку в статутному фонді, а
також частину прибутку. TOB зобов'язане повернути його частку в Статутному
фонді в термін, встановлений чинним законодавством. TOB несе відповідальність за свою господарську діяльність майном
підприємства. А засновники TOB несуть відповідальність
у межах їхніх внесків до статутного фонду. 4. Акціонерне товариство — акціонерним визнається товариство, яке має мінімальний розмір статутного
фонду — 1250 мінімальних зарплат, поділений на певну кількість акцій (за
домовленістю акціонерів) рівної номінальної вартості., Акціонери відповідають за зобов'язання товариства лише у межах належних
їм акцій. Акція — це цінний папір, що засвідчує членство
акціонера в товаристві, його право на одержання дивідендів і управління
товариством. Розрізняють
2 види акціонерних товариств: закрите акціонерне товариство — ЗАТ, акції якого розподіляються між
засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом передплати, купуватись та
продаватись на біржі. У світовій практиці ЗАТ не існують. На сьогодні, згідно
з чинним законодавством, дозволено продавати акції ЗАТ на фондовому ринку, а
також ставиться питання перереєстрації ЗАТ у ВАТ; відкрите акціонерне товариство — ВАТ, акції якого можуть розповсюджуватись шляхом відкритої передплати,
купуватися та продаватися на біржі. На
відміну від TOB, акціонер не може забрати свою частку ні зі
статутного фонду, ні з вартості майна AT. Повернути свої гроші можна, лише продавши акції на біржовому або
позабіржовому ринку, тому вихід акціонера з AT не призводить до зменшення статутного фонду. Вищим
органом управління AT є загальні збори акціонерів. У зборах мають
право брати участь усі акціонери незалежно від кількості належних їм акцій.
Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом:
"одна акція — один голос". Щоб рішення зборів набули юридичної
сили, необхідна присутність 60% учасників. АТ — це
найдемократичніша організаційно-правова форма, але вона досить дорога в
обслуговуванні, й дозволити собі створення АТ може тільки вже налагоджений
бізнес з метою залучення додаткового капіталу шляхом випуску акцій. АТ може
набути статусу державного (ДАТ), якщо контрольний пакет акцій буде викуплений
державою через Фонд держмайна. |
|||
|
|
Наступна тема |
||
