Київський професійно-педагогічний
коледж імені Антона Макаренка

МИ ПРАЦЮЄМО ПРОФЕСІЙНО, КОМПЕТЕНТНО, КОНСТРУКТИВНО, ТВОРЧО НА РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ


1 [2] [3] [4] [5] [6]

Від індустріального технікуму - до Київського професійно-педагогічного коледжу імені Антона Макаренка

Історія навчального закладу тісно переплетена з розвитком системи підготовки робітничих кадрів України. Підготовка педагогічних кадрів для професійно-технічних навчальних закладів має давнє коріння і становить значний науковий інтерес, що зумовлює необхідність її вивчення на різних історичних етапах.

Нові соціально-економічні умови під час Великої вітчизняної війни та повоєнний період спричинили необхідність нових підходів до підготовки кадрів.

Проблема кваліфікованих інженерно-педагогічних кадрів стала гострішою під час війни. Тисячі викладачів та майстрів виробничого навчання з перших днів пішли на фронт.

Для забезпечення училищ педагогічними кадрами у 1941 році минулого століття в системі трудових резервів за досвідом деяких навчальних закладів було засновано інститут помічників майстра виробничого навчання із числа кращих учнів, які, продовжуючи навчання, надавали допомогу майстрам у навчанні своїх товаришів. У 1943/44 навчальному році кадрами майстрів виробничого навчання училища та школи були забезпечені тільки на 77%.

З метою забезпечення розвитку трудових резервів було видано розпорядження РНК СРСР від 7 липня 1943 р. “Про створення індустріальних технікумів у системі Головного управління трудових резервів для підготовки майстрів виробничого навчання”.

На виконання цього розпорядження 31 травня 1944 року був створений Київський індустріальний технікум Міністерства трудових резервів СРСР. Перший набір становив 138 юнаків та дівчат – випускників ремісничих училищ багатьох міст України за двома фахами “Обробка металів різанням” та “Металорізальні верстати”. Першим директором технікуму (1944 - 1946 рр.) був Гаврило Лук?янович Головин, у

1946-1947 рр. – Валентин Феодосійович Степанов

1949 рр. – Володимир Андрійович Гурський

У 1968 – 1971 рр. колектив технікуму очолював Анатолій Дмитрович Стовбун. У той час було розроблено проект нової будівлі навчально-виробничого корпусу Індустріально-педагогічного технікуму на Повітрофлоському проспекті, 24.

У 1971 – 1980 рр. директором технікуму був Ігор Олександрович Азаров. У 1974 р. розпочато будівництво нового корпусу по вулиці Косіора, 24, навчальний процес організовано в двох корпусах по вулиці Лук’янівській, 62 та бульвару Верховної Ради, 3. Тоді ж у навчальний процес інтенсивно впроваджуються технічні засоби навчання. Виробниче навчання здійснювалося на підприємствах “Будшляхмаш”, “Харчомаш”, “Транссигнал”, заводі ім.. Петровського та інших. Педагогічна практика проводилася в професійно-технічних училищах м. Києва. Підготовка майстрів виробничого навчання в технікумі здійснювалась за цільовими угодами з обласними управліннями профтехосвіти України. У 1972 р. започатковано підготовку за спеціальністю “Технологія зварювального виробництва”, налагоджено тісну співпрацю з Інститутом електрозварювання ім. Е.О. Патона Академії наук УРСР (нині Національна Академія наук України). Проводилися конкурси за професіями, науково-практичні конференції за участю науковців Інституту електрозварювання ім. Е.О. Патона АН України.

У 1980-1987 рр. навчальний заклад очолював Микола Юхимович Дзюбенко. В цей час завершується будівництво нового навчального корпусу на вулиці Косіора, 24. У 1984 р. було введено в експлуатацію будівлю з новим оснащенням кабінетів, лабораторій та майстерень.

Впродовж 1976-1984, 1988-1993 рр. Київський індустріально-педагогічний технікум здійснював підготовку фахівців для зарубіжних країн, зокрема: Монголії, Куби, СРВ, Камбоджі, Китаю, Афганістану, Анголи, Йємену, Буркіна Фасо, Марокко, Ефіопії та ін. У 1989-1995 рр. навчальний заклад плідно співпрацював з Хейлудзянським інститутом економіки і транспорту (Китай).

З 1987 р. й до нині коледж очолює Ольга Іванівна Щербак. З того часу педагоги технікуму брали активну участь у роботі навчально-методичного об’єднання з інженерно-педагогічних спеціальностей, створеного на базі Свердловського інженерно-педагогічного інституту (нині Російського Державного професійно-педагогічного університету). Викладачі підвищували кваліфікацію на факультеті підвищення кваліфікації в інституті, студенти продовжували навчання на старших курсах.=8.jpg

У 1989 році у рамках науково-методичної ради середньо-спеціальної освіти Навчально-методичним об’єднанням з інженерно-педагогічних спеціальностей розпочало роботу, спрямовану на організацію взаємодії індустріально-педагогічної та інженерно-педагогічної освіти. Важливе значення мало розроблення навчальних планів, що забезпечують наступність освіти, іншої навчально-програмної та навчально-методичної документації для експериментальної перевірки з проблем неперервної інженерно-педагогічної освіти за участю Київського індустріально-педагогічного технікуму (нині Київського професійно-педагогічного коледжу імені Антона Макаренка), Куйбишевського індустріально-педагогічного технікуму (нині Самарського професійно-педагогічного коледжу, Росія ) та Свердловського інженерно-педагогічного інституту (нині Російського Державного професійно-педагогічного університету).

Корисні посилання